harszczok nie na ścienu kiday. |- | style="vertical-align:top; width: 3em" | Stud. | Chłop rozumu i za szeląg niema. |- | style="vertical-align:top; width: 3em" | Colon. | Da taki u mienie barada iak les, a rozumu by nie było; a heto znaiesz, moy lebiedziu, szto kažuć: kalib na Pańskuiu mudrość nie mužyckaia chytrość, daunob mužyki pahybli. |}
Далей селянін выказуе пажаданьне вучыць свайго сына. Вучань за плату абяцае даць розуму сыну.
Colon. Kažuć, maś Panie, szto rozum da haławy idzieć: to heto ty waszeć mnie u ucho nakładzi, a ia Synku swaimu u doma usio wytrasu.
Пачынаецца сцэна перадачы веды, камізм якой павінен апірацца на народнай этымолёгізаціі незразумелых чужаземскіх слоў:
Stud. Słuchyže: Verbis caepi novi(s). Colon. Szto? szto? z uierby cepy nowyie?, nie moy hałubczyku, z uierby ladaszczo cepy; uczy czaho inszoho. Parusz y rozumu łacinskaho. Stud. Czy nie chcesz być Matematicus? Colon. Heto, heto matać na us; hawary bolsz. Stud. Dobrze, są tam duo cardines coeli Colon. Szto? szto? dzuie karbony cełyje, nie maiu, baczysz, nie adnoy cełey, wytraśli…
У гэтым жа стылю далей ідзе навучаньне лёгікі з яе Caligo spinosa, якую селянін зразумеў, як „kałom pa śpinie“. Вучэньне селяніну не падабаецца і абяцае заплаціць абяцаны „talar bity“, тым больш што ён цяпер стаў разумным, а паводле прыказкі „hłupi daieć a mudry biareć“. Гэткім чынам прастак селянін перахітрыў вучня.
II. Colonus et studiosus fugitivus
Выступае тут селянін і збегшы ад лекцій вучань.
Colon. Znowu ia na torh miachom, z kiścianiom hetym, kupić nie kupić, a patarhawać wolno. Toy szubrawiec skubent chacieu prostaho czaławieka aszwabić, da i Mikita ćwik, nie dasca. Treba by trochu pa palskiemu ięzyk przełamać, kab nie uszędy, Waspanstwo, paznali, že kłop prastak. Sługawał ia kiedyś y pod Charungwio Dragarską potreba tolko sobie prypomnieć.
Падбягае вучань, які з роспачы хоча ўтапіцца: хацеў ён пагуляць, а сярдзіты вучыцель вымагае сядзець дома з Alwarem і вучыцца.
Colon. Paniatko, moy saławieyko, czy nie od Bakiłamara uciekajesz? Stud. Praudziwy Bokiłamar, pewnie že boki y grzbiet będzie w strachu, iłuysię, schoway mię, Panie mužu, gdzie možesz, kontusik ci ten oddam, a žeby zaraz: nie bawže, bo iak mię złapie, dogrzeie mi do žywego. Colon. Siudy, paniatko, leź u miech, leź.
Вучань улез у мех; селянін завязаў мяшок; пасьля, патвараючы голас вучыцеля, які шукае зьбега, пытае:
— A co to, chłopie, masz w worze?
— Szkło, maśpanie (адпавядае сваім голасам), niasu z huty da Pana.
