Перайсці да зместу

Кинууши, ринууши поустане… (1848)

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Кинууши, ринууши поустане…
Верш

9 кастрычніка 1848 году
Крыніца: Иллюстрація. — 9 октября 1848. — №36 (168). — С. 191
Іншыя публікацыі гэтага твора: Віншаваньне бондара Савесьцея.

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




Съ перваго взгляда языкъ въ этомъ произведеніи безвѣстнаго простолюдина кажется не совсѣмъ для насъ понятнымъ, но, читая съ нѣкоторымъ вниманіемъ, понимаешь почти каждое слово (кромѣ нѣсколькихъ, которыхъ переводъ предлагаю въ выноскахъ) каждую мысль и всякій оборотъ речи.

Нужно собирать образцы поэзіи всевозможныхъ русскихъ племенъ, всевозможныхъ нарѣчій русскихъ; когда нибудь они будутъ необходимы тому, кто возмется за гигантскій трудъ описать Россію, всю, всю безъ исключеній, не пропустивъ, не исказивъ ни одной нравственной и физической черты этой величавой красавицы; не зная этихъ произведеній, безъ стѣсненія выражающихъ мысль и чувство народа, не возможно дозволять себѣ и судить о его желаніяхъ и стремленіяхъ; — сужденія будутъ обманчивы и ложны.

Кинууши, ринууши поустане[1]
Пришоу къ табѣ, моспане[2]
Трасца[3] побяри
Нашихъ жоувинери:[4]
Я къ тваимъ ножкамъ пане прибягаю
Святымъ Тадеушомъ[5] тцебѣ поздрауляю
Здумали паны Польшу варациць
Да бодай-ци[6] не лѣпшъ[7] Сударю[8] служиць?
Народъ поглумили[9]
Польши не зрабили[10]
А бяды на вуши сябѣ нарабили!
Якъ гарѣлку[11] дѣлили, хлѣбъ и мясо давали,
Слова нѣтъ, мы-бъ усю Польшу забрали!
А як[12] вышли у полѣ
Станули у долѣ[13]
Спаткалися,[14] якъ цемная туча зъ Маскалями[15]
Дыкъ[16] и не знаемъ, что дзѣлаць сами!
Тыѣ[17] якъ жаруць[18] такъ жаруць и огнемъ и мечемъ
А мы — бъ, хоць и хоцѣли — бъ, дыкъ прауду и не чѣмъ!
Чи прахъ яго будзець подходзиць[19]
И ждаць пакуль мы зачнемъ галавы касиць?[20]
Кули[21] по яйцу добромъ, якъ калаяни[22] свищуць
А нашія команданты[23], ящо ботоу ищуць.
Зъ вечера падпили и смачно[24] падъѣли,
Нечего дзивиць,[25] что и спаць захоцѣли, —
А тыѣ не уважаюць[26]
Милосци не маюць
Тыръ, тыръ, тыръ, нѣту и уходу!
Нашему брату хоць ты болць[27] у воду!
Ни у лѣво, ни у право
Якъ свиня у плацѣ![28]
Худа наша справа.[29]
Была таки у насъ ступа
Желѣзными обручами збита,
Густо, тлусто порохомъ набита.
А якъ пришлось зрабить загнѣтъ,[30]
Такъ и огня каму пасулиць нѣтъ!
Бо то у нашей Польше
Коженъ хоцѣу быць больше!
«Ты идзи, ты идзи» — одзинъ на другаго,
Никто не послухау не бояуся Бога.
А якъ не схопиуо съ паниуки[31]
Видаць, что не пералиуки[32]
И что Москаль смѣло въ городъ подступаець,
Вѣшаць, рѣзаць, колоць всѣхъ чисто маець,[33]
Крикнули: у разсыпку рабята!
Гдзѣ можець съ касами
Хавайцеся[34] за углами!
Я таки пане по мху, по болоцѣ
Хоць троху[35] промокъ,
Слава табѣ Боже, цѣлъ таки уцекъ![36]
Вой, война!
Згубила да дна!
И косы погубляли[37]
Ничога не доказали.
Па Пятре прийдется сѣна касиць
А туть не за что пане касы купиць.
Богъ цебѣ пане сцярегъ
Што ты не выходзіу зъ хаты за порогъ,
И што ты у нашу кашу не мешауся,
Чрезъ што и сударю вѣрный остауся.
Живи-жъ ты пане, дай живи
И гадки на мѣй[38]
Тымъ тцебѣ вѣншуець[39].
Бондарь Савасцѣй!




  1. Мятежъ, возстаніе;
  2. сударь;
  3. лихорадка;
  4. солдаты;
  5. Ѳаддей;
  6. будто-бы;
  7. не лучше;
  8. государю;
  9. поморили, погубили;
  10. сдѣлали, рабить гл. дѣлать;
  11. водку;
  12. какъ;
  13. долина;
  14. встрѣтились;
  15. съ Русскими;
  16. такъ и; то и;
  17. тѣ;
  18. жарятъ;
  19. т. е. кто захочетъ, или правильнѣй, кой чортъ будет подходить?
  20. множество мятежниковъ въ 1830 году было вооружен косами укрѣпленными на палках;
  21. пули;
  22. конопляное зерно;
  23. начальники;
  24. вкусно;
  25. нечего удивляться;
  26. не принимаютъ вх соображеніе;
  27. бултыхъ въ воду;
  28. Ни въ право, ни въ лѣво, какъ свинья въ заборѣ!
  29. плохо наше дѣло;
  30. зрабить загнѣтъ — выстрѣлить;
  31. не вспыхнуло;
  32. не шутка, не устойка;
  33. собирается; намѣренъ;
  34. прячется;
  35. немного;
  36. таки убѣжалъ;
  37. потеряли;
  38. ни объ чемъ не думай;
  39. съ тѣмъ тебя поздравляетъ

Гэты твор быў апублікаваны да 1 студзеня 1931 года і знаходзіцца ў грамадскім набытку ўва ўсім свеце, бо аўтар памёр прынамсі 100 гадоў таму.