Бѣлорусскій сборникъ (1885—1912)/3/Животный эпосъ/5
| ← Пятухъ и курочка | 5. Козелъ. Народная казка Крыніца: Романов, Евдоким Романович. Белорусский сборник : Вып. 1-9 / Е. Романов. Сказки / 7 т.; 22. — Киев : тип. С.В. Кульженко, 1885-1912 — Витебск : типо-лит. Г.А. Малкина, 1887. — [4], XX, 444 с. — C. 7 |
Коза лупленая → |
Живъ дзѣдъ зъ бабой. Разодравъ дзѣдъ лядо, посѣявъ на лядзѣ овса. Дзѣдъ скоро померъ, засталася бабка одна. Пошла бабка на лядо свойго овса глядзѣць: видзиць—у овсѣ козелъ 1). Подыйшла яна и кажиць: кызя вонъ! кызя вонъ! А козелъ ня идзець: ня лѣзь, каиць, бабища—лурнища! у мане вочи шклянэя, роги зылотэя: кыли порну, дыкъ и кишки вонъ! Нечаго бабъ дзѣлаць: пошла и плачець. Ашъ идзець мядзьѣдзь: «чаго, объ чимъ, бабка, горюешъ?» Рызсказала бабка свою бяду: такъ и такъ, якъ мнѣ не горюваць? упадзився у мой овесъ козелъ, и выгнуть ня можно.—«Ну, бабка, ходзи я выгоню!» Подыйшли яны къ овсу, мядзьвѣдзь и кажиць: кызя вонъ, кызя вонъ! 2). А козелъ ня идзець: ня лѣзь, мядзьвѣдзища—дурнища! у мяне вочи шклянэя, роги зылотэя: кыли порну, дыкъ и кишки вонъ! Спужався мядзьвѣдзь и побѣгъ. Пошла баба и плачець. Ашъ идзець вовкъ: «чаго, объ чимъ, бабка, плачешъ? Рызсказала бабка свою бяду: такъ и такъ, якъ-жа мнѣ не плакаць? унадзився у мой овесь козелъ, и выгнуць ня можшо.—«Ну, ходзи бабка, я выгоню!»— Дзѣ табѣ выгнуць, мядзьвѣдзь и тэй ня выгнувъ.—«Ну, ходзитка пыкажи!» Пыдыйшли къ овсу, вовкъ и кажиць: «кызя вонъ! кызя вонъ!»—Ня лѣзь, вовчища—друнища! у мяне вочи шклянэя, роги зылотэя: якъ порну, дыкъ и кишки вонъ! Вовкъ спужався и побѣгь. Пошла опяць баба и изачець. Ашъ бяжиць лисица: чаго, объ чимъ, бабка, плачешъ? Рызсказала баба свою бяду лисицы: такъ и такъ, якъ жа мнѣ не плакаць? унадзився у мой овесъ козелъ, и выгнуць ня можно: мядзьвѣдзь выгонявъ—ня выгнувъ, вовкъ выгонявъ—ня выгнувъ.—Ну, ходзи, я табѣ яго выгоню! Подыйшли къ овсу: «кызя вонъ! кызя вонъ!»—Ня лѣзь, лисица-дурнища! моѣ вочи шклянэя, роги зылотэя: кыли порну, дыкъ и кишки вонъ! Спужалася лисица и побѣгла. Идзець баба изнова и плачепь. Ашъ идзець заяцъ: чаго, объ чимъ, бабка плачешъ? Рызсказали баба зайцу свою бяду: такъ и такъ, якъ жа мнѣ не плакаць, унадзився у мой овесъ козелъ, и выгнуць ня можно: мядзьвѣдзь выгонявъ—ня выгнувъ, вовкъ выгонявъ—ня выгнувъ, лиса выгоняла—ня выгнула.—«Ну, ходзи, бабка, я табѣ выгоню!» Пошли къ овсу, заяцъ и кажиць: «кызя вонъ! кызя вонъ!»—Ня лѣзь, зайчища—дурниша! у мяне вочи шклянэя, роги зылотэя: якъ порну, дыкъ и кишки вонъ! Спужався заяцъ и побѣгъ. Идзець баба, изнова плачець. Ашь бяжиць собака: чаго ты, объ чимь плачешъ? Рызсказала баба свою бяду: такъ и такъ, якъ жа мнѣ не плакаць? унадзився у мой овесъ козелъ, ня можно выгнуць: мядзьвѣдзь гнавъ—ня выгнувъ, вовкъ гнавъ—ня выгнувъ, лисица гнала—ня выгнула, заяцъ гнавъ—ня выгнувъ.—«Ну, ходзи, я выгоню!» Пошли: «кызя вонъ! кызя вонъ!»—Ня лѣзь собачища—дурнища! у мяне вочи шклянэя, роги зылотэя: якъ порну, дыкъ и кишки вонъ! Спужався собака и побѣгъ 3). Знова баба идзець и плачець. Ашъ ляциць пчала: чаго ты, объ чимъ, бабка, плачешъ? Рызсказала баба свою бяду: такъ и такъ, якъ жа мнѣ не плакаць? унадзився у мой овесъ козелъ, и выгнуць ня можно.—«Ходзи, я табѣ яго выгоню!»—Идзѣ табѣ! Коли мядзьвѣдзь выгонявъ—ня вытнувъ, вовкъ выгонявъ—ня выгнувъ, лиса выгоняла—ня выгнула, заяц выгонявъ—ня выгнувъ, собака выгонявъ—ня выгнувъ: идзѣ табѣ выгнудь—«Ну, ходзи, покажи мнѣ яго!» Пошли яны вытоняць. Вотъ пчала подляцѣла, ды якъ джигнець козла за коко!.... Якъ забляець енъ! Якъ побяжиць!... Пераставъ съ тыхъ поръ козелъ у бабинъ овесъ ходзиць. Стала яна сабѣ жиць ды пыживаць, ды добра наживаць.
Дер. Горивецъ, сѣнн. у.
Въ лисичинской вол. того же уѣзда сказка разсказывается съ слѣдующими варіаціями: 1) Жила сабѣ бабка. Посѣяла яна на лядзѣ овесъ. Пывадзивея ходзидь у овесъ дзикій козелъ.... 2) Подыйшла баба зъ мядзьвѣдземъ къ овсу. Якъ увидзѣвъ мядзьвѣдзь овесъ и самъ побѣгъ яго ѣсци, идзець опядь бабка, идзець и плачець. Ашъ идзець заинька: объ чимъ ты, бабка, горюешъ? Яна разсказала заиньку: такъ и такъ—свою бяду—пывадзився у мой овесъ дзикій козелъ и мядзьвѣдзь. Заинька и говориць: ходзи, мнѣ покажи! Бабка показала. Якъ заинька увидзивъ овесъ, дыкъ и самъ побѣгъ яго ѣсци. Идзець баба и горюець. Ашъ бяжяць вовкъ..... 8) Послѣ того, какъ убъжала собака, пошла баба и плачетъ. «Ашъ идзець пятушокъ: объ чимъ, бабка горюешъ? Разсказала бабка пятушку свою бяду: такъ и такъ. —«Ходзи, я табѣ козла выгоню!» Пришли яны. Пятушокъ и говориць: «иду, иду на ногахъ у красныхъ сапогахъ: пошовъ съ овса зъ бабинаго, козелъ!» Козелъ спужався и уцекъ. Осталиси тольки мядзьвѣдзь ды заяцъ. Идзець баба, ды йзнова плачець. Ашъ идзець стралецъ: объ чимъ, бабка, горюешь? Разсказала баба: такъ и такъ—свою бяду. «Ходзи, я табѣ выгоню!» Пошли яны. Тоды стралецъ говориць: мядзьвѣдзь, пошовъ съ овса зъ бабинаго, бы я цябе убъю!» Мядзьвѣдзь спужався и уцекъ. Тольки заяцъ остався. Идзець баба и знова плачець Ашъ ляциць сова: чаго ты, бабка, горюешъ? Баба разсказала: такъ и такъ.—«Ходзи, я табз выгоню!» Пошли яны, сова сѣла на зайца, ды й задзерла яго. Баба дужо была рада, стала яна жиць ды пыживаць.....
Въ рогач. у. мѣсто бабы занимаетъ дѣдъ.