Бѣлорусскій сборникъ (1885—1912)/3/Животный эпосъ/13
| ← 12. Вовкъ дурень | 13. Свинья и вовкъ Беларуская народная казка 1887 год |
14. Собаки, кошка и мыши → |
13 Свинья и вовкъ.
Была у мужучка свиньня, ни хвора, ни больна. Повадзилась яна у овесъ, ўси цвяточки позьядала, ўсю соломку поломала. Почуло свинное вухо, што сыто свинное брухо. Идзець свиньня домой, ажны ляжиць вовкъ пыдъ мяжой. Свиньня и патаецъ: хто тутъ ляжиць, отъ мяне не бяжиць? Вовкъ свиньнѣ отвѣчаець: я тутъ, вовкъ, ляжу, отъ цябе не бяжу. Свиньня молилася, просилася, на ўколянцы становилась ня ѣжъ мяне, вовкъ! Вовкъ свиньнѣ отвѣчаець: будець и табѣ, свиньня, конецъ! Свиньня яму отвѣчаець: я заутра ўрани приду, дванатцаць поросятъ привяду! Не ставъ вовкъ боли свиньни слухаць: якъ узявъ яѐ за шарсцинку, якъ ударивъ объ мяжинку! Зьѣвъ свинку и помянувъ усю яѐ родзинку.
С. Рясна, сѣнн. у.
Ср. Афан. IV, 53 и 115 z. Въ Ш в. 22 тоже произведеніе, въ редакціи Якушкина, съ съ присоединеніемъ разсказа о лисѣ и пѣтухѣ.