Бѣлорусскій сборникъ (1885—1912)/3/Животный эпосъ/13
| ← Вовкъ дурень. | 13. Свинья и вовкъ. Народная казка Крыніца: Белорусский сборник : Вып. 1-9 / Е. Романов. Сказки / 7 т.; 22. — Киев : тип. С.В. Кульженко, 1885-1912 — Витебск : типо-лит. Г.А. Малкина, 1887. — [4], XX, 444 с. — C. 20 |
Собаки, кошка и мыши → |
Была у мужучка свиньня, ни хвора, ни больна. Повадзилась яна у овесъ, ўси цвяточки позьядала, усю соломку поломала. Почуло свинное вухо, што сыто свинное брухо. Идзець свиньня домой, ажны ляжиць вовкъ пыдъ мяжой. Свиньня и патаець: хто тутъ ляжиць, отъ мяне не бяжиць? Вовкъ свиньнѣ отвѣчаець: я тутъ, вовкъ, ляжу, отъ цябе не бяжу. Свиньня молилася, просилася, на ўколянцы становилася: ня ѣжъ мяне, вовкъ! Вовкъ свиньнѣ отвѣчаець: будець и табѣ, свиньня, конецъ! Свиньня яму отвѣчаець: я заўтра ўрани приду, дванатцаць поросятъ привяду! Не ставъ вовкъ боли свиньни слухаць: якъ узявъ яе́ за шарсцинку, якъ ударивъ объ мяжинку! Зъѣвъ свинку и помянувъ усю яѐ родзинку.
С. Рясна, сѣнн. у.
Ср. Афан. IV, 53 и 115 z. Въ III в. 22 то же произведеніе, въ редакціи Якушкина, съ съ присоединеніемъ разсказа о лисѣ и пѣтухѣ.